Всезначючий погляд лисиці

У похмурому лісі, де місяць ховався за хмарами, ніби боячись побачити те, що коїться внизу, маленька лисиця лежала на холодній землі. Її біла шерсть, зазвичай блискуча й хитра, тепер була скуйовджена й просякнута кров'ю. Кім Докча, у своїй звірячій формі, хрипів від болю. Кігті якогось монстра — чи то дикого звіра, чи то іншого переверетня — роздерли його бік, і кожний подих віддавався пекучим вогнем. Він не міг рухатися, не міг навіть вискнути. "Кінець," — подумав він, відчуваючи, як свідомість розпливається. Лише б не мучитися довго.або біла лисиця губиться в лісі на порозі смерті, наскільки вирогідно що саме язик вовка залиже їй рани?